135 років від народження угорського композитора Б. Бартока

 

Рисунок1Сьогодні минуло 135 років від народження Бела Бартока.

Угорський композитор, піаніст і музикознавець-фольклорист народився 25 березня 1881 року. Розвивав власну музичну мову, поєднуючи фольклорні елементи з математичною концепцією тону і ритмічної пропорції. Має велику музичну спадщину, яка включає шість струнних квартетів, концерти, оперу і великий дитячий педагогічний репертуар.

Досліджував музичний фольклор багатьох народів, зокрема українського: зібрав (але не видав) близько 80 українських народних пісень. Одним з останніх творів його є обробка української народної пісні «Я купив на ярмарку ячменю» (Барток назвав її «Горе чоловіка»). З 1888-го до 1892-го року Б. Барток жив у Виноградові (Закарпаття, Україна), там навчився грати на фортепіано і дав свій перший публічний концерт, на якому вперше виконав власну композицію.

Його творчість — одне з найяскравіших явищ світової музичної культури XX століття і привертає нашу увагу своєю індивідуальністю, самобутністю, сучасністю, оригінальністю.

Становлення творчості Б. Бартока відбувалося в перші десятиліття XX століття. У всіх країнах Європи вже були добре відомі імена Р. Штрауса, К. Дебюссі, М. Равеля. Складалась атональна, а потім і додекафонна система А. Шенберга. Угорський музикант був сучасником І. Стравинського, А. Веберна, П. Хіндеміта та. інших композиторів, які відіграли важливу роль у розвитку різних течій сучасної музики.

Угорський композитор, на відміну від інших своїх сучасників, не залишив ні розвинутих естетичних декларацій, ні детально сформованих рекомендацій. Він був надто стриманим у викладі своїх творчих принципів і залишався супротивником багатослівного теоретизування. Під час бесіди з Дені Діллє він сказав: «Я повинен визнати, що вся моя музика є, в першу чергу, справою почуття й інстинкту. Не питайте мене, чому я написав так або інакше. На все можна дати лише одну відповідь: як я відчував, так і писав. Нехай говорить за себе сама музика. Надіюсь, вона настільки ясна і міцна, що зможе за себе постояти.

З роками, в музиці угорського музиканта посилювалось ритмічне начало. Це приводило до загострення імпульсивно-вольового ритмічного тонусу в його грі. Цей ритмічний стиль сформував характерний для Бартока напружено-«атакуючий» піанізм, якому були чужі плавні, гнучкі рухи.

Для піаністичного стилю був характерний динамізм і ударні прийоми звуковідтворення. В свій час «ударність» рахували майже головною відмінною відзнакою бартокського піанізму. Однак, головним для Б. Бартока було розкриття тембрової якості інструмента. Його виконання було насичене багатством тембрових фарб і градацій туше. Блискуча майстерність Бартока-піаніста мала великий вплив на його викладацьку діяльність. Улюбленим методом роботи з учнями в угорського композитора був показ на інструменті. Маючи блискучу пам’ять і чудове знання фортепіанної літератури, Б. Барток вільно грав напам’ять всі твори, які вивчалися його учнями. Про уроки Б, Бартока згадує Л. Хернаді: «Показувати на фортепіано він міг без втоми. При потребі він був здатен по 10 разів програвати одну й ту ж фразу. Інколи він присвячував 10 хвилин одному або двом тактам»

Б. Барток любив порівнювати музичний твір і зміни, які відбувалися в ньому з такими життєвими явищами, в яких найбільш явно відчувалась перемінність, рух, процес. Угорський музикант намагався не допускати, щоб одна і та ж музична ідея з’являлась двічі в тому ж вигляді. За цим стояв діалектичний закон неперервного оновлення, зміни, які розкрилися йому вперше у всій своїй повноті в спілкуванні з народною музикою. Музикант писав: «Народна мелодія подібна живій істоті, вона змінюється кожної хвилини, кожної миті».

Ось перелік основних редакцій фортепіанної літератури, створених Б. Бартоком:

  • Бах Й.С. «Добре темперований клавір», І і II том;
  • «13 легких клавірних п’єс з нотного зошита Анни Магдалени»;
  • Гайдн Й. Вибрані сонати.
  • Моцарт А. Сонати, Фантазія.
  • Бетховен Л. Вибрані сонати. Багателі ор.33, ор.119. Екосези. Варіації ор.35 (15 варіацій з фугою);
  • Шуберт Ф. Скерцо;
  • ІПопен Ф. Вальси;
  • Скарлатті Д. Вибрані сонати, І і II зошити;
  • Куперен Ф. Вибрані п’єси, І і II зошити;
  • Фортепіанні транскрипції органних і клавірних творів Чиайі, Фрескобальді, Марчелло, Россі, Циполі, Перселла.

Отже, редакторська робота Бели Бартока цілком пов’язана з його естетичними поглядами як композитора, піаніста і педагога. Дослідження виконавської та педагогічної діяльності угорського майстра у взаємозв’язку з його композиторською творчістю, яку неможливо відокремити від інших сфер його діяльності, показали тісний зв’язок мистецтва Б. Бартока з розвитком музичної культури і просвітницьких ідей XX століття. Це, перш за все, опора на класичні традиції та народну музичну творчість, що підтверджує позицію художника-гуманіста. Педагогічній діяльності Б. Бартока притаманний естетичний принцип удосконалення і оновлення традицій: творче новаторство угорського музиканта спирається на класичні зразки педагогіки Й.С. Баха, клавірне мистецтво XVII століття та найновіші досягнення музики XX століття (К. Дебюсі, М. Равеля, А. Шенберга, І. Стравинського та ін.)

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *